Пригадую часи, коли пити каву стало «модно». І хоча у старій матінці Австрії ту каву смажили, варили й вживали уже більш як півтора століття, у нашому провінційному, але гоноровому містечку теж мало-помалу вкорінювались цивілізовані звички.
Хоча варити каву у нас по великому рахунку не вміли, лише невдало експериментували. І на кому – на нашому «бомонді», бо хто ж іще з роботящого люду мав час, можливість і кошти щоденно випивати ту «каву» літрами? Але творчий, і не менш працьовитий люд, збирався біля тієї нещасної кав’ярні, щоби, вистоявши годинну чергу, отримати свою порцію отого напою, смак якого могла врятувати хіба що добряча порція цукру. Та не це головне. Кава має напрочуд дивну властивість – розв’язувати язики краще усякого алкоголю, об’єднувати людей різних національностей, статей, віросповідань, політичних переконань. "За кавою" вирішуються найглобальніші проблеми і дріб’язкові побутові моменти – від покупки чергової сукні, подружньої зради, розлучення аж до важливих ділових контактів, підписання угод, списання боргу чи навпаки грошової позики «до зарплати».
Змінились часи. Змінились кав’ярні. Змінились відвідувачі. Навіть «кава» стала кавою! Але з того часу і по сьогодні затямила одне. Кавування – це своєрідний ритуал. Це невід’ємна частина життя мільйонів людей у світі. Це частина культури нації. Це щоденна потреба, як і читання новин, спілкування. Це звичка, залежність, прив’язаність. І не лише до самого напою, а й до посуду – філіжанки, горнятка. Відсутність можливості почати свій ранок із звичної процедури заварювання цього магічного напою інколи може зіпсувати настрій на увесь день і зруйнувати звичний хід думок.
Кава – як настрій – своєрідний камертон твого успішного дня. Смачна кава – успіх і позитив. Зварена «за правилами», за «рецептом» - безперечний поступ вперед, до перемоги. Якісні зернята чарівного дерева у змозі перетворити світ, що руйнується на «прекрасне і корисне». А ще – важливу роль відіграє улюблена каварня, затишна, по-домашньому рідна, із звичними меблями та аксесуарами, із знайомими обличчями і привітними посмішками. Вона – як подруга, як затята твоя колежанка – може вислухати, порадити, налаштувати струни твоєї душі.
Без кави не уявляю свого життя. Мої ранки починаються з неї. Я залежна від кави. Я – каво манка. Це моя любов на все життя.
Автор: Олена Маланій
Комментарии